1. Назвіть основні причини створення системи Scopus.
Система «Scopus» являє собою найбільшу в світі єдину
мультидисциплінарну реферативну базу даних (із 1995 р.), що оновлюється
щодня. «Scopus» – найбільша база даних наукових публікацій без повних
текстів. Однією з основних функцій є вбудована в пошукову систему
інформація про цитування. Scopus охоплює понад 15 тис. наукових журналів
від 4 тис. наукових видавництв світу.
2. Назвіть основні відмінності системи Scopus від подібних баз даних.
Scopus на відміну від Web of Science не включає видання з гуманітарних
дисциплін та мистецтва, містить невелику частку журналів із соціальних наук –
не більше 17%, і в процентному відношенні набагато ширше відображає
природничі науки і техніку – 83%.
3. Назвіть основні характеристики, переваги та недоліки
використання Scopus.
Пошук інформації ведеться не тільки всередині системи SCOPUS, але
також і за бібліографічними посиланнями (More), за Інтернет-сайтами (Web) за
допомогою пошукової машини Scirus і патентів (Patents) – через систему Lexis-
Nexis.
При заданні пошуку на початку сторінки ми бачимо можливі параметри
обмеження результатів: за заголовком джерела, за ім’ям автора, за роком, за
типом документа, за предметною галуззю, можна також додати категорії,
натиснувши посилання «Add categories». Ми бачимо на екрані значення, що
найбільш часто зустрічаються і можемо продовжити цей ряд, вибравши
посилання «More» («Більше»). Вибравши потрібні значення, відзначаємо їх,
клацаючи мишею всередині квадратика поруч зі значенням і натискаючи
кнопку «Limit to» («Обмежити цими значеннями») або «Exclude»
(«Виключити»).
Нижче йде список результатів пошуку. Результати можна вивести
(Output) на друк, в документ або електронну пошту, подивитися загальний
огляд цитат (Citation Tracker), завантажити відразу декілька статей через
менеджер закачувань (Download), подивитися список посилань (References) або
цитувань статей (Cited by). З кожною роботою можна ознайомитися окремо: під
назвою статті можна вибрати дію: переглянути анотацію і посилання (Abstract +
Ref), прочитати тільки анотацію (Show Abstract) і вийти на повний текст статті
на сайті видавництва (View at Publisher). Статті можна сортувати за будь-яким
стовпцем, клацнувши мишею по заголовку. За замовчуванням результати
пошуку виведені за роком видання – від пізніших до більш ранніх.
За допомогою бази даних Scopus можна знайомитися з індексом
цитування та списком робіт певного автора. Для цього зручно використовувати
функцію «Author Search» – пошук за автором. Тут можна ввести прізвище,
ініціали та організацію чи місто, в якій працює вчений, з списку вибрати
потрібне ім’я. Поруч з кожним прізвищем в стовпці «Documents» можна вийти
в профіль автора (Détail), переглянути список робіт автора, або переглянути
останню назву.
Виходячи в профіль автора, ми одержуємо можливість побачити кількість
його статей в базі даних, кількість джерел, на які посилається автор, кількість
цитування, індекс Хірша (h Index), список співавторів, предметні галузі, історію
публікацій.
У профілі організації можна подивитися кількість публікацій, кількість
авторів, партнерські організації, предметні галузі, в яких друкуються автори
організації і т.д.
4. Порівняйте, для пошуку якої наукової інформації найбільш доцільно
використовувати пошукову систему «Web of science» та систему «Scopus».
На сьогоднішній день існує велика кількість міжнародних систем
цитування (бібліографічних баз): Web of Science, Scopus, Web of Knowledge,
Astrophysics, PubMed, Mathematics, Chemical Abstracts, Springer, Agris, GeoRef.
Найавторитетнішими з існуючих міжнародних систем цитування, чиї індекси
визнаються в усьому світі, є: «Web of Science» і його конкурент – порівняно
молода система «Scopus».
Для пошуку наукових робіт, доповідей, дисертацій, технічних звітів,
конспектів та інших наукових праць доцільно використовувати спеціалізовані
наукові пошукові системи, наприклад, систему Scirus (http://www.scirus.com/).
Ця система дозволяє шукати наукову інформацію в Інтернеті, забезпечуючи
підбір документів із 167 мільйонів Web-сторінок наукового змісту (включаючи
сайти університетів і бібліотек). Особливо важливо, що на сторінці з
результатами пошуку виводяться посилання на повні тексти робіт, а не тільки
на реферати. В системі проіндексовані наукові роботи США, країн Євросоюзу і
Японії.
5. Охарактеризуйте іншу наукову пошукову систему найбільш зручну для
пошуку наукової інформації пов’язаної із Вашим науковим дослідженням.
Найкорисніша з міжнародних наукометричних баз саме для наукової
роботи - GoogleScholar. Так, це міжнародна наукометрична база, незалежно від
того, що вважають з цього приводу МОН України чи окремі особи. Вона
безкоштовна - але це не недолік, а перевага. Дає посилання на роботи
конкретного вченого, публікації в конкретних журналах, проте, містить багато
помилок - але дає вченим можливість їх виправляти.
Наводяться також посилання в монографіях, посилання на дуже старі
наукові роботи (надзвичайно корисно для математиків та істориків науки). За
бажання, цю базу можна цілком добре використовувати і для розрахунку
наукометричних показників за різними базами і критеріями (наприклад,
відкидати самоцитування, цитування співавторами і так далі).
Немає коментарів:
Дописати коментар